Незаконні археологічні розкопки на території Криму

У 2017 – 2018 рр. Російською Федерацією розпочато реконструкцію і будівництво нових обходів траси Керч – Севастополь в Криму. Українським дослідникам вдалося локалізувати 94 об’єкти археологічної спадщини України (Додаток А), що потрапили під будівництво траси. Незаконні «рятувальні археологічні роботи» проводили співробітники Інституту археології Російської академії наук (далі – РАН), Інституту історії матеріальної культури РАН, Інституту археології і етнографії Сибірського відділення РАН та т.зв. новоствореного Інституту археології Криму РАН, музеїв-заповідників Херсонеса, Бахчисарая, «Неаполя Скіфського», т.зв. Східно-Кримського музею-заповіднику. Були проведені роботи на поселенських пам’ятках Криму різних періодів: епохи бронзи, еллінізму і римського часу, раннього та пізнього Середньовіччя, Нового часу. Під час розкопок виявлено житлові споруди і виробничі комплекси. Розкопки проводили і на територіях окремих поховань і поховальних комплексів.

Так звана Кримська новобудівна археологічна експедиція Інституту археології РАН в кінці 2018 р. завершила польові роботи на споруджуваних об'єктах транспортної інфраструктури Криму – на трасі Керч – Сімферополь і на автомобільних і залізничних під'їзних коліях до Кримського мосту.

У цьому процесі зафіксована відповідна незлагодженість дій будівельників і археологів (корекція проходження траси, видача технічного завдання), кілька разів будівництво починалось на нерозкритих частинах пам’яток. Наприклад, некрополь Кирк-Азізлер (був розкритий на меншій площі, ніж та, де проводились роботи), городище скіфського часу Кермен-Бурун, де був розкритий посад, але саме городище потрапило під насип дорожнього полотна.

Так, нечисленні стоянки кам'яного віку відкрито в передгірській зоні. Серед них можна відзначити стоянку Новеньке в Бахчисарайському районі: у результаті розкопок вилучено колекцію крем'яних виробів, які відносяться до різних традицій. Селища бронзового часу, розкриті під час проведених робіт, розташовувалися в основному на Керченському півострові.

Ранній бронзовий вік півострова представлений пам'ятками ямної і кеміобінської культур, які датують межею IV – III – першою половиною III тис. до н.е. Вони виявлені в курганах таких об’єктів: «Технопарк», «Льговське», «Біла Скеля», «Добролюбовка», «Кримська Роза-2», Ескі-Юрт, «Курган з ящиком».

Середній бронзовий вік репрезентований курганами катакомбної археологічної культури (друга третина III тис. до н. е.), Інгульської катакомбної культури (рубіж III – II тис. до н. е.). Культурний шар цього часу розкрито на багатошарових поселеннях «Городище 11 км» поблизу Керчі і «Приморське Північно-Західне» у Феодосії. 

Пам’ятки перехідного періоду між бронзовою добою і залізною розкрито на поселеннях «Стіна-1» (Сиваг-Кермен-Бурун) в окрузі м. Севастополь і «Тууш-3» на північ від м. Старий Крим.

Середньовічні курганні поховання знайдено в курганній групі у с. Льговське Кіровського району з похованням кіммерійського вождя, «Кургані-3» групи «Фонтан-1» на заході Ленінського району зі складними кам'яними конструкціями, кургані №1 групи з 14 курганів (Аджілар) у с. Біла Скеля Білогірського району, де відкрито поховання знатного половецького воїна з озброєнням.

Роботи на пам’ятках осілого населення раннього залізного віку проводили на Керченському півострові і в міській окрузі Севастополя: комплексі сільської садиби «Манітра» з могильником на захід від Пантікапея (м. Керч), що функціонувала в період розквіту Боспорського царства в кінці V – початку III ст. до н.е.; комплексі грецьких сільськогосподарських садиб «Фонтан-6» IV ст. до н.е.; кургані «Госпітальний» з похованнями представників боспорської знаті другої половини IV ст. до н.е.; поселенні «Госпіталь I»; середньому шарі багатошарового «Городища 11-й кілометр» (Ленінський район) з двома могильникам «Олександрівські Скелі» 1 і 2, залишеними його населенням; кургани групи «Цементна Слобідка», один з яких – № 4 перенесено до комплексу «Керченська фортеця».

Пам'ятки римського часу розкриті також на території міської округи Севастополя, в долині річки Бельбек. Це – поселення «Фронтове-2», комплекс поселень біля об’єкту «Стіна-2», а також могильник «Фронтове-3». У 2018 році також повністю розкопано безкурганний могильник «Фронтове-3» в Нахімовському районі Севастополя, який датовано кінцем I – кінцем IV ст. н. е.

Пам’ятки доби Золотої Орди розкопані в центральній та південно-східній частині Криму: садиба XIV століття «Перлина» в межах Старого Криму, де знайдена колекція імпортного полив’яного посуду, виготовленого в різних центрах, від Іспанії до Персії і Китаю; комплекс «Кош-Кую» загальною площею до 25 га на захід від Керчі. Деякі з розкопаних середньовічних поселень проіснували до середини ХХ ст., а селище Агібель Ленінського району існує і досі під назвою Лугове. На його північно-західній околиці розкопано ділянку поселення періоду Кримського ханства і нового часу («Лугове Північно-Західне-1»). Ще на одному з таких об’єктів – Аргін («Ленінське-7»), розкрито залишки поштової станції XIX ст.

При багатьох поселеннях періоду Кримського ханства і нового часу були виявлені могильники: Кирк-Азізлер на північній околиці Бахчисарая. Це був аристократичний некрополь столиці Кримського ханства, він проіснував до 1920-х років. Проведені розкопки виявили поховання за мусульманським обрядом і залишки надгробків, найдавніший з яких датований XIV ст.; могильник кінця XIII – початку XVIII ст. Їх залишили жителі села Су-Баш у Кіровському районі. Відкрито (більше 1000 поховань); середньовічні поховання поруч з курганом № 1 групи «Технопарк» в Бахчисарайському районі – два неглибоких рівчаки, заповнені скинутими в безладді чоловічими скелетами з відтятими головами. На деяких з них є сліди поранень. Тут знайдено й два наконечники стріл XI – XIII ст.

Найбільш пізні з розкопаних пам'яток (середина XIX – початок ХХ ст.) – табори російських військ. Перший – на північній стороні Севастополя, по дорозі до Бахчисараю. Там знайдено залишки житлових і господарських бараків і стаціонарних наметів, офіцерських землянок та інших табірних споруд. Другий табір відкритий на північному заході Керчі.

Найбільшу загрозу для об’єктів археологічної спадщини України в окупованому Криму несуть т.зв. рятувальні археологічні роботи в містах інфраструктурного будівництва (доріг, електромереж, газопроводів, заводів з переробки сміття тощо). Результати таких робіт, які проводять за дозволами Міністерства культури РФ, не завжди публікуються, на відміну від досліджень, які продовжують кримські археологи стаціонарно після окупації.

Реакція української влади і фахівців, зазвичай, слідувала вже після видачі таких дозволів, а також на проведення робіт на найбільш масштабних проєктах, висвітлених у російських ЗМІ. Втім із використанням відкритих даних, початок робіт на пам’ятках, їх локалізацію можна спрогнозувати за рік до фактичного початку. Так основні напрями інфраструктурного будівництва в Криму відомі з 2014 року, більше того, відомі напрями фінансування і проєкти, які реалізуються або плануються до реалізації в процесі цієї програми: будівництво високовольтної лінії проєкту «Енергоміст Російська Федерація – півострів Крим» від м. Феодосія до с. Ячмінне Ленінського району, від бухти Камиш-Бурунської до с. Приозерне, від с. Глазовка до с. Войкове, на території північної ділянки об'єкта археологічної спадщини «Некрополь «Хроні Північний», будівництво Сімферопольської ТЕС, об'єкта «Магістральний газопровід Краснодарський край – Крим», високовольтної лінії проєкту «Високовольтна лінія 220 кВ Кафа - Сімферопольська II ланцюг», транспортного переходу через Керченську протоку, проєкту «Забезпечення захисту об'єктів аеропортового комплексу аеропорту Сімферополь від актів незаконного втручання в його діяльність, Республіка Крим» та ін. Під всі ці інфраструктурні проєкти потрапили об'єкти культурної спадщини України.

Підводна спадщина. У 2014 р. під час розвідки, проведеної на морській ділянці мостового переходу через Керченську протоку, науковці Інституту археології РАН паспортизували на дні Керченської бухти скупчення античної кераміки площею до 50 000 кв. м. Об'єкт знайшли на мілководді між мисом Ак-Бурун і мінним пірсом Керченської фортеці, його назвали «Бухта Ак-Бурун» і попередньо ідентифікували як культурний шар якірної стоянки торгових суден, де при розвантаженні в море скидали пошкоджену тару. На території пам’ятки планували зведення 28-ми опор технологічного, автомобільного та залізничного мостів, а загальна площа ділянок, які підлягали розкопкам становила понад 4,5 тис. кв. м. Із липня до грудня 2015 р. три водолазні станції досліджували 16 ділянок дна загальною площею 1200 кв. м, водночас підняті та передані на камеральну обробку більш 20 тис. знахідок.