Законодавство

Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту

Перша міжнародна угода універсального характеру, в якій об'єднано правові норми, що передбачають охорону культурної спадщини у світовому масштабі. Конвенція дає визначення об'єкта міжнародної охорони (культурні цінності, рухомі або нерухомі, незалежно від походження і власника, що мають велике значення для культурної спадщини кожного народу, а саме: пам'ятки архітектури, історії та мистецтва, релігійні чи світські, археологічні пам'ятки, рукописи, архіви, колекції, музеї, бібліотеки тощо, а також центри, де зосереджені вказані цінності). У Конвенції констатується, що шкода, завдана культурним цінностям певного народу, є шкодою для культурної спадщини всього людства, оскільки кожний етнос робить свій внесок у світову культуру. Захист культур, цінностей включає їх охорону і поважання. Згідно з Конвенцією договірні сторони зобов'язуються поважати культур, цінності, які знаходяться на їх власній території і на території ін. країн. Забороняється використання цих цінностей, а також споруд для їх захисту і безпосередньо прилеглих до них ділянок, що може призвести до зруйнування або пошкодження культур, цінностей у разі збройного конфлікту. Недопустимі будь-які ворожі акти, спрямовані проти таких пам'яток. Сторони зобов'язуються забороняти, відвертати і припиняти акти крадіжок, пограбувань у будь-якій формі, а також різні акти вандалізму. Особи, винні в порушенні Конвенції, повинні притягатися до кримінальної відповідальності. Конвенція встановила двоколірний (синьо-білий) розпізнавальний знак для позначення культурних цінностей, що перебувають під захистом.

Перший протокол (Гаага, 14 травня 1954 г.) до Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту

Протокол забороняє вивезення культур, цінностей з окупованих територій і зобов'язує сторони повернути їх на випадок незаконного переміщення цінностей після припинення воєнних дій.

Другий протокол (м. Гаага, 26 березня 1999 року)до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року

Протокол забороняє та попереджає стосовно окупованої території:

a) будь-який незаконний експорт, інше незаконне переміщення або незаконна передача права власності на культурну цінність;

b) будь-які археологічні розкопки, якщо тільки це не вимагається виключно для охорони, обліку чи збереження культурної цінності;

c) будь-які модифікації або зміну виду використання культурної цінності, що мають на меті приховання або знищення доказу культурного, історичного чи наукового характеру.

Будь-які археологічні розкопки культурних цінностей на окупованій території, їх модифікації чи зміна виду їх використання здійснюються, якщо тільки це дозволяють обставини, у тісному співробітництві з компетентними національними органами окупованої території.

Гаазька Конвенція (IV)
про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_222

Женевська Конвенція (IV) про захист цивільного населення під час війни

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини

Складається з преамбули, 8 розділів, 38 статей. У преамбулі наголошується, що пошкодження або зникнення будь-яких елементів культурної цінності чи природного середовища є згубним збідненням спадщини всіх народів світу, що охорона культурної та природної спадщини на національному рівні часто є недостатньою у зв'язку з обсягом засобів, яких вона вимагає, і за браком економічних, наукових, і технічних ресурсів.

Обов'язок забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію і передачу майбутнім поколінням культурної та природної спадщини, яка перебуває на території певної держави, покладається насамперед на цю державу. Для реалізації даного положення держава «прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, в разі необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво», що передбачає фінансове, наукове, технічне і художнє сприяння (ст. 4). Під міжнародною охороною у Конвенції мається на увазі «створення системи міжнародного співробітництва і допомоги для надання державам — сторонам Конвенції допомоги в зусиллях, спрямованих на збереження і виявлення цієї спадщини» (ст. 7). На підставі положень Конвенції утворюється Міжурядовий комітет охорони культурної і природної спадщини (ст. 8), який за зверненнями держав складає, поновлює й публікує «Список всесвітньої спадщини» та «Список всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою» (ст. 11). Внесення пам'ятки до одного із цих списків є підставою для надання їй координованої ЮНЕСКО міжнародної допомоги з боку держав та міжнародних організацій. Відповідно до ст. 15 Конвенції засновано «Фонд всесвітньої спадщини», який акумулює кошти для здійснення програм охорони всесвітньої спадщини. Завдяки створенню комітету і фонду визначилася постійна юридична, адміністративна та фінансова структура всесвітнього міжнародного співробітництва і у сфері охорони найвизначніших об'єктів культурної і природної спадщини. Держава — учасниця Конвенції може звернутися за міжнародною допомогою (ст. 19— 29), яка вважається справою всього людства, незважаючи на те, якій державі належить пам'ятка.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_089

Конвенція про охорону підводної культурної спадщини

Предметом правового регулювання є всі сліди людського існування, що мають культурний, історичний або археологічний характер, які частково або повністю, періодично або постійно знаходяться під водою протягом не менше 100 років (об‘єкти, споруди, будинки, артефакти і людські рештки разом з їх археологічним і природним оточенням; судна, літальні апарати, інші транспортні засоби або будь-які їх частини, їх вантаж або інший вміст, разом з їх археологічним і природним оточенням; предмети доісторичного характеру).

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c52

Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини

Основні цілі Конвенції:

- охорона нематеріальної культурної спадщини;

- забезпечення поваги до нематеріальної спадщини громад, груп та окремих осіб;

- підвищення усвідомлення важливості нематеріальної культурної спадщини на місцевому, національному та міжнародному рівнях та забезпечення того, щоб ця спадщина була взаємно оцінена різними групами;

- розвиток міжнародного співробітництва та забезпечення допомоги усім вищезгаданим цілям.

Основні положення Конвенції полягають у тісній співпраці з носіями нематеріальної культурної спадщини – групами, громадами та окремими особами, які практикують цю спадщину – і наголосі на живій спадщині та її охороні через передачу з покоління до покоління. Відповідно до Конвенції, найголовніше – забезпечити оптимальні умови для виховання та передачі спадщини майбутнім поколінням через формальну та неформальну освіту.

https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_d69?fbclid=IwAR3vTFdd0PtExwQyI7h9ujRvtlz0CZYFJ6X44lRSi6v08vuck4erDwW4twk

Конвенція про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності

Концептуальне значення має положення п.d ст.13 Конвенції, що складає основу правового режиму для культурних цінностей. Відповідно до даної статті держави-учасниці даної Конвенції зобов’язалися визнавати відповідно до особливостей законодавства кожної держави, невід’ємне право класифікувати та оголошувати деякі культурні цінності невідчужуваними, котрі через це. Не можуть бути вивезені за межі держави. Само вони є предметом особливої міжнародної охорони. Конвенція стосується охорони визначених самими країнами культурних цінностей, що мають велике значення для археології, давньої та новітньої історії, літератури та мистецтва. Вважаються незаконними ввезення, вивезення та передача права власності на культурні цінності, вчинені в порушення правил, прийнятих державами-учасницями відповідно до цією Конвенцією.

https://en.unesco.org/about-us/legal-affairs/convention-means-prohibiting-and-preventing-illicit-import-export-and

Європейська культурна конвенція

Норми Конвенції спрямовані на удосконалення статутних положень діяльності Організації Об’єднаних Націй в питаннях освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) щодо європейських країн.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_213

Європейська ландшафтна конвенція

Метою Конвенції є підтримка процесів охорони, регулювання та планування ландшафтів, а також організація європейської співпраці з питань охорони ландшафтів. Конвенція визначає заходи, спрямовані на запобігання негативним впливам на ландшафти.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_154

Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини

Складається з преамбули і 18 статей. Спрямована на врегулювання відносин охорони археологічної спадщини в Європі. Складовими археологічної спадщини визначено як нерухомі, так і рухомі об'єкти: «споруди, конструкції, групи будівель, місця з ознаками людської діяльності, рухомі об'єкти, пам'ятки інших видів, незалежно від того, де вони перебувають: на землі чи під водою» (п. З ст. 1). На держави-учасниці покладено обов'язок забезпечувати національний та міжнародний обмін предметами археологічної спадщини з професійно-науковою метою (п. 1 ст. 8), запобігати незаконному обігові предметів археологічної спадщини (ст. 10, 11). Конвенція визначає внутрішні заходи охорони (ст. 3—5), вимоги до їх фінансування (ст. 6), приділяє увагу підготовці фахівців, поширенню наукової інформації, підвищенню обізнаності громадськості у цій проблемі (ст. 7, 9). З урахуванням специфіки археологічної спадщини, що полягає у прихованості під шаром грунту або під водою переважної більшості її об'єктів, передбачаються відповідні вимоги до її охорони. Це, зокрема: застосування процедури нагляду за розкопками (п. 1 ст. 3); надання спеціального дозволу на проведення розкопок тільки кваліфікованим фахівцям (п. 1, 2 ст. 3); контроль за використанням металошукачів та інших технічних засобів пошуку (п. З ст. 3); запобігання проведенню нелегальних розкопок (ч.«а» п. 1 ст. 3). При цьому розкопки визнаються «потенційно руйнівним» методом дослідження, оскільки при такому способі дослідження археологічних об'єкт гине як пам'ятка, натомість залишаючись у вигляді окремих матеріальних залишків у музейних або наукових колекціях, а також у вигляді описів, креслень, фотографій, наук, звіту. Пріоритетними видами охорони, таким чином, є створення археологічних резервів (п. 2 ст. 2), збереження і консервація об'єктів археологічної спадщини «in situ», тобто нерухомо на своєму місці (п. 2 ст. 4; п. 4 ст. 5). Кожна сторона на свій розсуд встановлює і забезпечує механізмами реалізації певний комплекс внутрішніх заходів охорони і збереження археологічної спадщини, яка перебуває під її юрисдикцією. Передбачувані заходи, що підлягають реалізації у внутрішніх законодавствах країн-учасниць, спрямовані на створення уніфікованого режиму охорони і дослідження археологічної спадщини в державах, які є членами Ради Європи. Передбачаються заходи міжнародного співробітництва (ст. 12), кожна сторона зобов'язується «інформувати компетентні органи влади тієї держави — учасниці Конвенції, з якої походять знахідки, про будь-які надходження, якщо є підозра, що вони походять або з нелегальних розкопок, або незаконним чином приховані під час офіційних розкопок» (п. 2 ст. 10). Робиться застереження: «ніщо в цій (переглянутій) Конвенції не порушує дво- або багатосторонніх договорів між країнами-учасницями, що вже існують чи будуть укладені, стосовно незаконного обігу предметів, які мають археологічну цінність, або повернення їх законному власникові» (ст. 11). Тобто Є. к. про о. а. с. 1992 (п.) у міждержавних відносинах не зачіпає питань власності щодо елементів археологічної спадщини, навіть незаконно переміщених, а стосується в основному міжнар. співробітництва у цій сфері на рівні взаємного інформування і залишає широкий простір для застосування норм ін. спеціальних актів.

Нагляд за дотриманням положень Є.к. про о.а.с.1992(п.) доручається комітетові експертів, який створюється Комітетом міністрів Ради Європи відповідно до положень ст. 17 Статуту цієї організації. Комітет експертів періодично звітує Комітетові міністрів про діяльність держав-учасниць у відповідній сфері, про здійснення принципів Є. к. про о. а. с. 1992 (п.), а також про свою власну діяльність, пропонує заходи для реалізації положень Конвенції, дає рекомендації щодо запрошення держав, які не є членами РЄ, приєднатися до неї (ст. 13).

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_150

Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи.

Складається з 27 статей. Конвенція трактує архітектурну спадщину як виключно матеріальну. Її норми стосуються нерухомих об'єктів (нерухомості), а такими, згідно зі ст. 1, вважаються: пам'ятки (п. 1), комплекси будівель (п. 2), пам'ятні місця (п. 3), які мають історичну, археологічну, мистецьку, наукову, тех. чи соціальну цінність.

Конвенція окреслює мінімальні вимоги до сторін щодо визначення об'єктів, які підпадають під охорону і складання відповідних списків (ст. 2), внутрішні заходи охорони (ст. 3—5, 7, 8), вимоги до їх фінансування (ст. 6). Встановлено також обов'язки сторін застосовувати санкції у разі порушення законодавства про охорону архітектурної спадщини (ст. 9) і провадити комплексну політику щодо її збереження (ст. 10—13), принцип співробітництва державних і недержавних структур у цій сфері (ст. 14). Приділено увагу підготовці фахівців, поширенню наук, інформації і підвищенню поінформованості громадськості (ст. 15, 16).

Кожна держава на свій розсуд встановлює і реалізує комплекс внутрішніх заходів охорони та збереження архітектурної спадщини, яка знаходиться під її юрисдикцією. Передбачувані Конвенцією заходи, що підлягають реалізації у внутрішньому законодавстві держав-учасниць, спрямовані на створення уніфікованого режиму охорони і дослідження архітектурної спадщини в державах, що входять до РЄ.

Нагляд за дотриманням положень Конвенції покладено на Комітет експертів, який утворюється Комітетом міністрів РЄ відповідно до положень Статуту РЄ (ст. 17). Комітет експертів періодично доповідає К-тові міністрів про діяльність держав-учасниць у даній сфері, про здійснення принципів Конвенції, а також про свою власну діяльність, пропонує заходи для реалізації положень Конвенції, дає рекомендації щодо запрошення держав, які не є членами РЄ, приєднатися до Конвенції (ст. 20)

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_226

Конституція України

Кодекси:

Земельний кодекс України

(землі історико-культурного призначення)

Цивільний кодекс України

(ст. 13-2, 343, 346-1.5, 352, 576-4)

Кодекс України про адміністративні правопорушення

(Гл. 7)

Кримінальний кодекс України

(ст. 193, 201, 298, 438)

Закони України:

Про охорону культурної спадщини

Цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Про охорону археологічної спадщини

Цей Закон    регулює    відносини,   пов'язані   з   охороною археологічної спадщини України -  невід'ємної  частини  культурної спадщини людства,  вразливого і невідновлюваного джерела знань про історичне минуле,  а також визначає права та обов'язки дослідників археологічної спадщини.

Про перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації

-

Про музеї та музейну справу

Цей Закон регулює суспільні відносини у сфері музейної справи, визначає правові, економічні, соціальні засади створення і діяльності музеїв України та особливості наукового формування, вивчення, обліку, зберігання, охорони і використання Музейного фонду України, його правовий статус.

Цей Закон поширюється на всі види музеїв та заповідників у частині їх музеєфікації, а також обліку, зберігання та використання, охорони, консервації, реставрації музейних предметів, музейних колекцій та предметів музейного значення.

Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей

Цей Закон   регулює   відносини,   пов'язані   з  вивезенням, ввезенням та поверненням культурних цінностей,  і  спрямований  на охорону  національної культурної спадщини та розвиток міжнародного співробітництва України у сфері культури.  Дія цього Закону не поширюється на сучасні сувенірні  вироби, предмети    культурного    призначення   серійного   та   масового виробництва.

Про національний архівний фонд та архівні установи

Цей Закон  регулює  відносини,  пов'язані   із   формуванням, обліком,   зберіганням  і  використанням  Національного  архівного фонду, та інші основні питання архівної справи.

Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України

Закон встановлює основи гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України. 

Постанова КМУ від 25.08.1998р.№ 1340

Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним

Постанова КМУ від 02.02.2000р.№209

Про затвердження переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України

Постанова КМУ від 29.11.2000р.№1766

Про затвердження переліку музеїв, що перебувають у віданні підприємств, установ та організацій, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України

Постанова КМУ від 20.07.2000р.№1147

Про затвердження Положення про Музейний фонд України

Наказ Міністерства культури України від 21.07.2016 № 580

Про затвердження Інструкції з організації обліку музейних предметів. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.08.2016р.№1129/29259

Постанова КМУ від 20.06.2000р.№984

Про затвердження зразка свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України

Наказ Міністерства культури України від 22.04.2002р.№258

Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.2002р.№571/6859

Постанова КМУ від 13.03.2002р.№316

Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України

Постанова КМУ від 28.12.2001р.№1768

Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини

Постанова КМУ від 13.03.2002р.№318

Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць

Постанова КМУ від 26.09.2002р.№1447

Про затвердження Методики грошової оцінки пам'яток

Постанова КМУ від 26.09.2003р.№1343

Про затвердження Порядку проведення державної експертизи культурних цінностей та розмірів плати за її проведення

Постанова КМУ від 21.12.2005р.№1255

Про затвердження Порядку передачі наукової документації з дослідження археологічної спадщини