Великий Луг — це ділянка нижнього Дніпра, де ліво- та правобережні притоки розливаються, створюючи умови широкої затоплюваної заплави. Ці річкові плавні складаються з двох головних частин, які називають за головними притоками: Кінська та Базавлуцька. Мандрівники ХІХ ст. завжди відмічають тут озера, острови, де багато лісу, тварин, риби. Таким чином, тут, на площі 2155 км², співіснували разом дві різні екосистеми: сухий степ та заводнений лісостеп. Це впливало на розвиток місцевого населення протягом усіх поколінь. В усній козацькій традиції Великий Луг — це батько всіх козаків.

Лиса Гора — це високий трикутний мис, розташований у південно-східній частині Великого Лугу (Каховське водосховище), над злиттям річок Карачокрак (тат. Чорна Річка) з Конкою (Кінські Води). 

Урочище під назвою Лиса Гора згадується в джерелах з кінця XVIII ст. Етимологія назви пов’язана з описом підвищення без лісу. За записами різних легенд, гора використовувалася нечистою силою під час шабашу; тут був підземний хід з альтанкою, де проклятий рід потомства графа Попова зустрічався з чортом. За одним із записів, чорт побіг від цього міста через дитячий сміх (Табл. 1;2;4)().

За результатами археологічних та картологічних досліджень, на Лисій Горі було стародавнє прямокутне укріплення. Крім цього, протягом XIX-XX ст. тут існувала ґрунтова дорога через плавні до паромної переправи біля с. Біленьке на правому березі Дніпра. (Табл.1,1; 2.).

Згідно з обліковою документацією, ділянка комплексної пам’ятки зафіксована переважно із частково збережених культурних шарів та великих скупчень знахідок підйомного матеріалу вздовж лінії берегової смуги р. Дніпро: від лівого берега р. Карачокрак на сході до лівого берега від балки Маячинська на заході (Табл. 2).

У 1989 році рішенням виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів від 22.12.1982 р. № 580 (охоронний номер 1369) комплекс археологічних пам’яток Лиса Гора включено до реєстру пам’яток місцевого значення. Наказом Міністерства культури і туризму від 03.02.10 № 58/0/16-10 (у редакції від 16.06.11 № 453/0/16-11) пам’ятка була занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України та отримала охоронний № 4329-Зп.

За результатами спостережень, комплекс археологічних пам’яток Лиса Гора має загальні параметри по Дніпру: довжина – 16,3 км.; ширина – 0,1-2,9 км (Табл. 1). Ділянка складається з двох різних частин: східна Лиса Гора, західна – прилеглі території. Підвищення Лиса Гора (70 м.) — це компактна трикутна «природна фортеця» (сучасні параметри 2,9х2, 4х2,1 км) з панівною висотою оточена у скіфський час прямокутним валом. Прилеглі до території пам’ятки розташовані на захід від Лисої Гори (від впадіння б. Маячинська до б. Поляна Злетів (Прогон, Піщана) (Табл. 2;4). Від цього місця починається високий схил другої тераси, який сильно розбитий щільною системою коротких приток (яри, балки, річки). Між ними розташовано пологі підвищення – висоти з підйомами: 105,2; 102,8; 99,7, 88 м. Довжина цієї частини пам’ятки – 13,3; ширина від 100 до 500 м.

В історичному контексті Лиса Гора - це одна з окремих ділянок берегової смуги кінської частини Великого Лугу (Табл. 1-2). За підрахунками Тубольцева О. В., на різних ділянках зруйновано та затоплено близько 100-700 м прибережної території, включаючи високий берег та заплаву р. Кінська (Кінські води) з притоками. Зафіксовано, що загальна хронологія пам’ятки від середнього палеоліту (Мис Прибійний) до середньовіччя (Мис Ластівчин, Басанька Лівобережна (Грузинка). Переважна кількість різних знахідок пов’язана з високою щільністю поселень, стоянок та могильників ближче до гори. На прилеглій території виходи культурного шару скорочуються та тяжіють до певних балок.

Більша частина ділянки комплексної пам’ятки Лиса Гора розміщена в зоні відповідальності ДП «Василівське лісове господарство» (71600, Україна, Василівський р-н, Запорізька обл., місто Василівка, вулиця Лисогорська, будинок, 2-Г). Після Другої світової війни територія ділянки була переважно засаджена деревами.

Пам’ятки археології цієї території привернули увагу археологів та краєзнавців після спорудження Каховського водосховища в 1955 р. Внаслідок затоплення почалися безконтрольні активні ерозійні процеси по всій території берега. Через це на різних ділянках уздовж лінії прибою почали збирати численний підйомний матеріал.

На першому етапі різні краєзнавці та археологи (І. П. Савовський, І. І. Бурцев, О. В. Бодянський, І. М. Шарафутдінова, С. М. Ляшко, С. М. Кравченко) збирали та картографували знахідки відокремлено. Тільки одна пам’ятка розкопана та опублікована – неолітичний Лисогірський могильник (О. В. Бодянський, 1961 р.). На другому етапі почалися щорічні стаціонарні дослідження двох пам’яток: скіфське Лисогірське поселення та скіфський скелянський ґрунтовий могильник. Інформацію про пам’ятки опубліковано в різних виданнях. Робота експедицій створила основу для подальшого системного дослідження не тільки окремих пам’яток, а й постійного моніторингу берегової лінії. Окремі кургани та знахідки поступово публікують у різних статтях (Кравченко, Тубольцев 1990; Попандопуло, Бусел, 2000). З початку ХХ ст., завдячуючи злагодженій роботі археологів та краєзнавців, вдалося зробити єдину систему із загальних назв місцезнаходжень та GPS-координат. Одним з прикладів можна вважати фіксування 16 уламків з обсидіану. 

Колекцію та значення комплексу археологічних пам’яток Лиса Гора важко підрахувати. Окремі великі частини матеріалів зберігаються у фондах КЗ «Запорізький обласний краєзнавчий музей» ЗОР, КЗ «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» ЗОР, Інститут археології Академії наук України, КЗ «Запорізького обласного центра туризму» ЗОР. 

На 2011 р., за підрахунками Олега Тубольцева, на всій території пам’ятки Комплексу археологічних пам’яток Лиса Гора (охор. № 4329-Зп) зафіксовано 55 різних пунктів головних зборів знахідок. Серед них тільки 26 мають частково збережений культурний шар. Досліджені Лисогорське скіфське городище, неолітичний та скіфський могильники, залишаються в цьому списку для продовження моніторингу навколо ділянок берега. Згідно з обліковою документацією, 5 великих поселень мають відносно збережені частини площі пам’яток: багатошарові поселення «Лісництво (Топольки)», «Лиса Гора», Мис Ластівчин», «Мис Прибійний», «Горіховий Гай» та 7 курганів.

Відповідно до облікової документації, «Лиса Гора» - багатошарове поселення і ґрунтовий могильник загальною площею близько 4 га (Табл. 2;4). На ділянці розкопу, на глибині 0,8 – 1.0 м., потужність культурного шару досягає 20 см. Відкрили його в 1936 р. співробітники Запорізького краєзнавчого музею. З 1984 по 1990 р. археологічна експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом Гаврилюк Н. О., Кравченко С. М. дослідила 1174 кв.м. У південно-західній частині поселення простежуються залишки скіфського земляного валу висотою до 1,5 м. За даними паспорта, нижні нашарування пам’ятки відносяться до періоду мезоліту (X – VII тис. до. н.е.). Добою бронзи (II - I тис. до. н.е.) датується ґрунтовий могильник, який займає південну частину поселення. Верхній шар належить скіфському городищу (IV ст. до н.е.). На пам’ятці досліджено численні житлові і господарські споруди, виробничі комплекси, поховання. 

Охоронні розкопки 1984-1990 рр. дозволили зберегти та дослідити переважну частину матеріалу. Після стаціонарного обстеження продовжено роботи з фіксації та досліджень ям, поховань та збору підйомного матеріалу. Матеріал між балками Очеретяною та Керамічною представлено крем’яними і кам’яними виробами, керамікою, залізними знаряддями праці, кісткам тварин (Табл. 3; 4). На космічних знімках від 07.08.2022 р. з сервера Google Планета Земля Pro  (https://google-earth-pro. ) добре видно, стан пам’ятки (Табл. 4).

Згідно з мапою хронології війни, під час наступу на Півдні, у березні 2022 року, Херсонську (Каховський район.), Запорізьку області (Василівський р-н.) окупували російські підрозділи росгвардії (Мапа Deep State https://deepstatemap.live ).

За даними Вікіпедії, у перший тиждень вересня 2022 р. з шести агрегатів Каховської ГЕС функціонували чотири, тобто станція працювала на 2/3 встановленої потужності. Збої роботи греблі було помітно з самого початку війни через неочікуване різке падіння та підйом води протягом 2022-2024 рр. 

06.06.2024 р. через воєнні дії зафіксовано повний підрив дамби Каховської гідроелектростанції. Через великі втрати серед мирного населення це називають актом екоциду, здійснений армією Росії. 

Внаслідок цих дій рівень води по всій території Каховського водосховища (Великий Луг) почав стрімко падати. За даними Укрінформу, швидкість падіння склала 15 см за годину. У цей момент біля м.Запоріжжя зафіксовано максимальне падіння до рівня 4,8 м.

Через стрімку та неконтрольовану зміну рівня води проходить руйнація культурних шарів пам'яток. Неможливість моніторингу лінії берега призводить до знищення культурних шарів об’єктів по всіх ділянках Великого Лугу.

Завдячуючи космічним знімкам від 23.08.2024 з супутника Sentinel-2 L2a (сайт https://eos.com), можна підрахувати пошкодження. Ділянка зруйнованих частин пам’ятки Лиса Гора складає наступні параметри: довжина -- 120 м.; ширина - 250 м. (пл.. близько 8390 кв.м.) (Табл. 5).

Партизанський рух «Атеш» опублікував імена окупантів, підозрюваних у теракті. Партизани заявили, що до теракту причетні військовослужбовці 1-го батальйону 205-ї мотострілецької бригади ЗС РФ. Це підтвердив голова РНБО України Олексій Данілов. Повний список військових цього підрозділу складено та опубліковано (https://www.radiosvoboda.org/a/skhemy-kakhovska-hes-identyfikovani-viyskovi-perekhoplennya/32480831.html ).

28 червня 2023 року журналісти проекту «Схеми» та агенції «Слідство.Інфо» ідентифікували солдатів РФ, які контролювали Каховську ГЕС у момент підриву. Серед підривників називають Арсена Піцхелаурі (позивний «Грузин») та Магомедова Руслана (сержант інженерно-саперного батальйону 205 ОМСБр).