Успенський собор є головним храмом Свято-Успенської Святогірської Лаври (вул. Зарічна, 3, м. Святогірськ) та пам’яткою архітектури національного значення (Постанова Ради міністрів Української РСР від 6 вересня 1979 р. № 442, охоронний № 154/2). Він будувався упродовж 1859–1868 рр. (закладений у 1858 р, освячений – у 1868 р.). Ініціатором зведення нової церкви був ігумен Свято-Успенського Святогірського монастиря Арсеній (Митрофанов).

Збудований собор за проєктом архітектора Олександра Максимовича Горностаєва (1808–1862 рр.) у російсько-візантійському або так званому псевдоруському стилі, характерними рисами якого є поєднання ренесансно-барокових та класичних стильових напрямів. Успенському собору передував мурований собор такої самої назви, збудований у 1698–1708 рр. і розібраний у 1867 р. Собор стоїть на терасі, він хрестовокупольний, тринавовий, чотиристовпний, із трьома вівтарними апсидами, увінчаний п’ятьма банями з наметовими верхами й маківками. Загальна висота собору до хреста становить 53 метри.

Зі встановленням компартійно-радянської влади в 1922 р. монастирський комплекс був переобладнаний на базу відпочинку на 2860 місць, а Успенський собор став кінотеатром. Внутрішній вигляд собору було повністю змінено: демонтовано іконостас, розібрано вівтар, споруджено сцену, обладнано залу та підсобні приміщення театру. Змінено і зовнішній вигляд храму. Розібрано завершення п’яти глав собору та трьох вівтарних апсид (цибулини з хрестами), над центральною апсидою з’явилася надбудова для розміщення сценічного обладнання.

У 1933 р. архітектор Харківського інституту проєктування міст Сергій Григор’єв розробив проєкт реконструкції внутрішнього простору будівлі з облаштуванням залу для глядачів і фоє. Між колонами, які ділили собор на три нефи, були зведені перегородки. Над залом для глядачів споруджено перекриття центрального нефа на дерев’яних конструкціях (фермах). У центральній апсиді обладнано сцену, а бічні апсиди пристосували під костюмерні, артистичні вбиральні та санвузли.

У період Другої світової війни Успенський собор постраждав, як і інші будівлі, це вимагало його повоєнного відновлення. Згідно з проєктами харківських інститутів «Облпроєкт» та «Діпромісто», розроблених у період 1949–1952 рр., відбулася третя реконструкція Успенського собору.

Враховуючи культурну цінність будівлі Успенського собору, яку в 1979 р. уряд України вніс до списку пам’яток архітектури разом з іншими спорудами Успенського Святогірського монастиря, розпочато ремонт фасадів будівлі. У 1981 – 1985 рр. зовнішні реставраційні роботи з відтворенням церковних бань і встановленням хрестів, покритих сусальним золотом, було завершено. Але впродовж 7 років після реставрації Успенський собор усередині мав вигляд кінотеатру та продовжував використовуватися як Будинок культури санаторію ім. Артема.

З відновленням у 1992 р. функціонування Свято-Успенського Святогірського монастиря будівлю собору повернули обителі. У червні 1995 р. було розпочато роботи з відтворення храмової архітектури Успенського собору, у 2000 р. його вигляд знову набув рис російсько-візантійської архітектури. Відновлення внутрішнього оздоблення тривало до 2012 року. У 2019 році відбулася зовнішня реставрація собору. Оздоблення фасадної частини та покрівля потребували оновлення, а його бані після 35-річного терміну служіння вимагали нового золочення. Також конструкція хреста центральної бані внаслідок буревію викривилася, що викликало побоювання стосовно подальшої стійкості хреста при штормових вітрах. У жовтні 2019 р. усі реставраційні роботи були завершені. Перед зняттям лісів проведено фарбування наметів та покрівлі собору, ремонтні оздоблювальні роботи на фасадах, на входах північного, західного та південного фасадів було встановлено нові ворота з кованими жиковинами.

Історія руйнування/знищення із вказанням приблизної хронології
Навесні та влітку 2022 р. Успенський собор постраждав від авіаудару та артилерійських обстрілів. Численні уламки пошкодили південний фасад храму, були вибиті вікна та двері. Нових пошкоджень завдано Успенському собору 11 жовтня 2023 р. пострілом з гранатомета, зробленим з лівого берега Дінця. Зокрема пошкоджено південно-західну баню собору в місці шатрового покриття. На сьогодні стан будівлі задовільний, потребує проведення ремонтних робіт цоколя, фасадів, віконних заповнень без розробки науково-проєктної документації.