Кам’яна Могила - комплексна пам’ятка України, яка пов’язана з місцем виникнення великого утворення пісковику на дні Сарматського моря понад мільйони років тому. Після відходу води цей масив пісковику сильно осів і поступово розколовся на багато уламків. Внаслідок цього процесу всередині пагорба утворилася велика кількість природних пустот – гротів та печер. З часів верхнього палеоліту (35-10 – 12 тис. до н.е.) та особливо в періоди мезоліту (ХІ – VIІ тис. до н.е.), неоліту (VI – IV тис. до н.е.), доби бронзи (ІІІ – І тис. до н.е.) пам’ятку використовують для здійснення різних релігійних та магічних обрядів.

На «Подробной мелитерной карте России с Турцией» (1800 р.) збереглась перша давня кримськотатарська назва - «Камінь Ююньташ» (тат. складені камені) (Таб. 3). Ця назва доповнює етимологію ногайської легенди про «Таш-Даг»(кр.тат. кам’яна гора), яку в 1900 р. навів місцевий краєзнавець Павло Дзякович. За нею, батир, на ім’я Богур, наказаний Аллахом за важкий гріх, вимушений був виривати величезні камені з берега Молочної та складати окремо на вказаному місці. Але, виконуючи завдання, батир спробував перехитрувати бога, залишаючи великі тріщини між плитами. За це спочатку батир застряг між великими каменями. З волі Аллаха він помер від голоду; після чого сильний вітер засипав дрібним піском це місце, утворивши пагорб (Дядькович, 1900, с.27-26).

Перші російськомовні джерела про Кам’яну Могилу належать до спогадів часів російсько-турецьких війн XVIII ст.. Згідно з одним із них, у 1739 р. поруч з пагорбом розташовують вагенбург (Тарасенко, 2018., с. 44). За іншими даними, у 1778 р. тут залишають козаків для охорони поштового тракту.

Під час реєстрації пам’яток старовини Північного Причорномор’я у 1837 році академік П. І. Кеппен дає перший стислий опис пагорба Кам’яної Могили (Дровосекова, с.99, 2010). Наприкінці ХІХ ст. археологічні дослідження тут розпочинає член Імператорської Археологічної Комісії М. І. Веселовський. У своїх звітах він вказує на численні лінійно-геометричні композиції та окремі зображення цапів, коней, биків (Веселовский, 1890, с. 2-4).

З початку 30-х рр. ХХ ст. співробітники Мелітопольського історико-краєзнавчого музею розгорнули планомірні дослідження гротів Кам’яної Могили. З 1936 року тут працювала Азово-Чорноморська експедиція Інституту історії матеріальної культури Всеукраїнської академії наук під керівництвом О. М. Бадера (Бадер, 1941, с.126-139). 1938 року відкрито та зафіксовано 43 місцезнаходження. Серед них – «плити стоп», «кінські плити» та численні печери і гроти з лінійно-геометричними зображеннями. У 30-х роках почалися розкопки поселень епохи неоліту – бронзи, розташованих поруч з Кам’яною Могилою.

Перед самим початком Другої світової війни колишній співробітник Мелітопольського краєзнавчого музею В. М. Даниленко відкрив грот № 9 (грот Биків). Тут було знайдено зображення мамонта, що стало згодом предметом дискусії щодо ранньої дати рисунків (Даниленко, 1986).

У 50-х роках на Кам’яній Могилі дослідження проводила Мелітопольсько-Терпінівська археологічна експедиція ІА АН УРСР під керівництвом М. Я. Рудинського. Впродовж п’яти сезонів була обстежена значна кількість печер, гротів і плит, пощастило знайти 8 нових місцезнаходжень із петрогліфами, а також комплекс сарматського часу (Рудинский, 1955; 1957).

У 1961 і 1963 роках на Кам’яній Могилі продовжують роботи експедиції під керівництвом В. М. Гладиліна і Б. Д. Михайлова (Гладілін, 1964). У 1970-х роках відкрито гроти Чаклуна, Чуринг і 90 плиток-«чуринг», вкритих лінійно-геометричними накресленнями (Даниленко, 1986; Михайлов, 1969).

З 1983 року на Кам’яній Могилі проводить дослідження Б. Д. Михайлов. У результаті були відкриті 15 нових гротів (№ 36б, 51б, 53-65) (Михайлов, 1987) із зображенням людських стоп, підковоподібним малюнком (№ 53) (Михайлов, 1990) (Табл. 15,4), зображення жінки з обвислими грудьми і тварин (биків), композиція з трьох качок (Табл. 14, ІІІ-2) (№ 54) (Михайлов, 1991) і скульптура голови зооморфної істоти (вішап) (№ 55) (Табл. 11,2; 15, ІІ) (Михайлов, 1992, с. 99-104), зображення бика з хоботом, бізона (Табл. І5, І), чаклуна (№ 55-57) (Табл. 12,7), малюнки на блоці-плиті із зображенням сцени полювання на кіз (№ 60) (Табл. 13,1), малюнки плейстоценової фауни (Табл. 12, 1-6, 8,9), та «письмена доби бронзи» (Михайлов, 1997), культово-обрядове місце з кам’яною рибою (Табл.14, IV-2), птахоподібним і антропоморфними менгірами (Табл.14, III-3; ІІІ-2), серед яких лежали плитки з письменами (Табл. 16) (Михайлов, 1995, 1999, 2002). Підсумком дослідницьких робіт на Кам’яній Могилі стало видання монографії Б. Д. Михайлова «Петроглифы Каменной Могили» (Михайлов, 1994, 1999, 2005). 

Починаючи з 2000 років, роботи продовжив науковий співробітник Національного історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила», Віктор Джос (Джос, 2011; 2012; Radchenko, 2020).

Кам’яна Могила – унікальна пам’ятка археології та історії давнього мистецтва, релігії. З середини 50-х років об’єкт існував як філіал Інституту археології національної академії наук України. (№ 676-Р від 7.07. 1954 р. Рада Міністрів УРСР). У 60-х роках об’єкт мав статус місцевого значення (Постанова Ради Міністрів Української РСР № 711 «Про затвердження списку пам’ятників мистецтва, історії та археології Української РСР») (охорон. №33). Користувачем стає історико-археологічний заповідник «Кам’яна Могила», будівлю якого споруджено поруч. На початку 2000 років пам’ятка отримала статус національної (№ 1761 від 27.12.2001, Постанова Кабінету Міністрів України «Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до державного реєстру нерухомих пам’яток України». Музей отримав новий статус. Будівлю повністю перебудовано. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 пам’ятка отримала охоронний номер №080012-Н.

З 2006 року археологічний комплекс «Кам'яна Могила» перебуває в попередньому списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і претендує на право внесення об'єкта до основного списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Загальні хронологічні межі датування наскальних малюнків: 22-20 тис. до н.е. – ХІ ст. н.е. Пам’ятка має круглу форму і займає площу близько 1,6 га (Табл. 4-8). За топографічними умовами, Кам’яна Могила складається з двох частин: центральна та підошва. Розміри всієї пам’ятки крізь центр по лініях північний-захід – південний-схід (145,2 м.) та південний-захід – південний схід (146,7 м.) (Табл. 5).

До складових частин пам’ятки відносяться 64 місцезнаходження наскальних малюнків та місце концентрації блоків пісковику з гравіруванням та письменами (Табл. 4). Загальні хронологічні межі датування наскальних малюнків: 22-20 тис. до н.е. – ХІ ст. н.е.

Палеоліт. Головними образами мистецтва палеолітичної епохи були тварини: мамонт (Печера Бізона, Грот Чаклуна) (Табл.. І2, І-ІІІ, 2, 5), носоріг (Печера Містерій, грот № 52) (Табл.12, ІІІ-10), бізон (місцезнаходження № 52, 53, 60) (Табл.. І2, ІІ, 5, 9), печерний лев (місцезнаходження № 52, 60). Паралельно з плейстоценовою фауною виступають зображення чаклунів, жінок (Табл.. І2, 7-8). Характерною рисою петрогліфів того часу є стилізованість та множинність образів (Табл.. І2, 3, 7). До цього періоду слід віднести серію пісковикових скульптурок мамонтів, голів котячих хижаків (печерний лев - ?).

Мезоліт. До мезолітичної доби відносяться зображення сцен полювання на козу (Табл.. І3, 1), оленя (Табл.. І3, 2), кабана (Табл.. І3, 4). Класичними сюжетами “Кам’яної Могили” стали малюнки з печери Кози (№ 60) (Табл.. І3, 1) та гроту № 61 (Табл.. І3, 4). Для частини зображень характерним є використання чорної та темно-коричневої фарби для наведення контурів з метою підкреслення силуету фігури (Табл.. І3, 2, 3). До цього періоду відноситься велика кількість блоків пісковику з реалістичними зображеннями тварин та геометричними зображеннями.

Неоліт. Петрогліфи доби неоліту зазвичай мають вигляд неглибоких гравіювань. Відома з мезолітичної доби фауна доповнена зображеннями тура (Табл.. 14, I-II), оленя (Табл.. 14, 1), птахів (лебідь, качки) (Табл.. 14, II; III-3). Малюнки неолітичного часу відображають значну міфологізацію образів тварин: наприклад, зображення та горельєфи риби (місцезнаходження № 6, 56) (Табл.. 14, ІV-2), трансформація палеолітичної Великої Матері у Пра-Артеміду (Печера Артеміди) (Табл.. 14, III-4). До цієї доби також відносяться чисельні «чуринги» з гравіюваннями, які, зазвичай, відтворюють образи риби, змій тощо.

Енеоліт - епоха бронзи. Саме до періоду пізнього енеоліту та ранньої бронзи Б. Д. Михайлов відносить комплекси зображень в гротах «Бика», «Дракона», «Супряги Биків» (Табл. 11,1), печері «Риби», плитах «Стоп», «Кінські плити» та ін. Петрогліфи цих гротів-вівтарів відображають складні уявлення людини про світовий порядок – світове дерево, сторони світу («чотири бики») (Табл. 15, 2), уособлення стихій («вішап») (Табл. 11,2; 15,II), та небесних світил. У петрогліфах набувають подальшого розвитку зооморфні та антропоморфні міфологічні образи: мамонт-бик (дощовий бик) (Табл. 15, 1), собаки, які стрибають, риба, дракон «вішап» (Табл. 15, II), зображення стоп людини (Табл. 15, IV), коні (Табл. 15, 3, 5) в тому числі з пташиною головою, упряжі биків (Табл. 11,1; 15, 7). Унікальними зображеннями доби бронзи стали групи символічних знаків, які вчені вважають зразками піктографічного письма (Табл. 15, III, 5) (Михайлов, 1999, с. 118-125).

Середньовіччя. До часів середньовіччя відносяться малюнки сарматських тамгових знаків на місцезнаходженні № 62 (Табл. 16, 1); зображення рун та човнів гроту № 51; християнська символіка (Табл. 16, 4). У 1973 році в печері «Чаклуна» відкрито поховання гунського часу (Михайлов, 2008, 231-234). 

Петрогліфи Кам’яної Могили є унікальними для історії Євразії. Вони зберігають залишки інформації про різні сторони життя населення Північного Причорномор’я. Тому пам’ятка “Кам’яна Могила” повністю відповідає критеріям автентичності, а також пов’язана з історичними подіями, віруваннями та розвитком культури.