Розташований у м. Каховка Херсонської обл. Заснований 1940 р. як музей історії Каховського плацдарму. Спочатку налічував 146 од. зберігання. 1941 р. евакуйований у м. Астрахань (РФ), 1957 р. відновлений з сучасною назвою. Відтоді його очолював В. Лебедєв, 1974–1991 рр. – О. Шульженко, від 1991 р. до вторгнення РФ – С. Сидьолкіна. Від 1965 р. – філія Херсонського обласного краєзнавчого музею. У фондах обліковувались близько 15-16 тис. експонатів. Розділи: «Край у давні часи», «Запорозька доба», «Заселення та економічний розвиток краю у 1-й пол. ХІХ ст.», «Етнографія та побут українського села 2-ї пол. ХІХ ст.», «Каховка початку ХХ ст.». 

Серед експонатів – антропоморфні стели ямної культури ІІІ тис. до н. е., знайдені поблизу сіл Любимівка та Осокорівка, навершя булави катакомбної культури (ІІ тис. до н. е., с. Архангельська Слобода), давньогрецькі амфори з пізньоскіфського Любимівського городища (І – ІІ ст. до н. е.), скіфські ритуальні навершя (V ст. до н. е., с. Догмарівка), золота сарматська сережка (І ст. н. е., с. Мала Каховка), половецькі кам’яні баби (ХІ – ХІІ ст., Каховка), ранньосередньовічні люстри; холодна та вогнепальна турецька зброя кінця ХVІІІ – ХІХ ст.: палаші, ятагани, шаблі, пістолі, рушниці (зокрема, й авторська робота зброяра А. Мемета – кремінна рушниця, прикрашена слоновою кісткою та бірюзою), шаблі періоду воєнних дій 1918–1920 рр. та Другої світової війни, шабля останнього бухарського еміра Сеїд-Алім-Хана (дамаська криця, срібло, золочення), вогнепальна і холодна зброя, боєприпаси, спорядження та обмундирування від рядового до маршала періоду Другої світової війни, маршальська форма С. Будьоного зразка 1935 р.; колекція монет від античних часів до сьогодення, дореволюційні медалі, ордени передовиків с.-г. виробництва Каховщини 1920–30-х рр., відзнаки та медалі нацистської Німеччини, нагороди героїв Радянського Союзу Я. Бабенка та Т. Пирогова. 

Писемні джерела складають близько 8 тис. одиниць. Вони хронологічно охоплюють період від 1695 р., висвітлюють історію, громадсько-політичне і культурне життя краю. Є значна кількість фотографій промисловців і підприємців міста, робітників каховських підприємств, вулиць і будівель ХІХ– поч. ХХ ст., Латиської, 15-ї, 51-ї, 52-ї Стрілецьких дивізій, 1-ї Кінної армії, які брали участь в боях на Каховському плацдармі. 

Культурно-побутовий комплекс представлений українськими сорочками, корсетами, головними уборами (очіпки, брилі, хустки), рушниками південних і центральних регіонів України, домашнім посудом (глечики, макітри, ночви, ковганки, казани), прядильним і ткацьким знаряддям. Музейні працівники зібрали спогади очевидців голодомору 1932–33 рр., учасників Другої світової війни, воєнних дій в Афганістані. 

Окремі експозиції присвячені засновникам і власникам Каховки 1791–1879 рр. Овсянико-Куликовським, власникам Каховки 1879–99 рр. Панкеєвим, землевласникам у Дніпровському повіті Фальц-Фейнам, видатним уродженцям міста. Низку досліджень співробітників музею надруковано в збірках наукових праць Херсонського, Одеського, Дніпропетровського, Рівненського, Житомирського, Львівського обласних музеїв. 

Серед виставок – «Фальц-Фейни: минуле та думи» (1999; відкривав барон Е. Фальц-Фейн з Ліхтенштейну), «До 140-річчя освіти Каховщини» (2001), «З афганського фотоальбому» (2009), «Раритети Великої Вітчизняної» (до 65-річчя Перемоги), «На межі тисячоліть» (1999), «Барви рідного краю» (2007; обидві – художні), «Індія. Гімалаї: по місцях експедиції Рерихів» (1999), «Квіти і гори Криму» (2000; Б. Шуліко), «Вулицями старої Каховки» (2006), «Поезія життєвих вражень» (2010; усі – фотороботи), «Барви України» (2002; фотомайстрів Харкова, Полтави, Херсона, Каховки), «Традиції та сучасність» (2003), «Все, що на серце лягло» (2007), «Новорічна феєрія» (2008; усі – декор.-ужитк. мистецтва), «Чужих дітей не буває» (2008). Тут проводили краєзнавчі учнівські конференції (від 1990).

24-25 листопада 2022 р. стало відомо про вивезення колекцій музею до тимчасово окупованого Криму.