Археологічний музей та Центр археології «Спадщина» розташовуються в східній частині м. Луганськ, у східному крилі 2-го корпусу Луганського національного університету імені Володимира Даля (музей) та східному крилі 1-го корпусу того ж навчального закладу. Обидва корпуси об’єднані один з одним критими переходами. 

У 1994 році на базі Східноукраїнського університету імені Володимира Даля була створена науково-дослідницька археологічна лабораторія «Спадщина». Ідея створення належала док.іст.наук С. М. Санжарову, який продовжує працювати завідувачем кафедри конституційного та муніципального права Інституту юриспруденції та міжнародного права на юридичному факультеті вказаного закладу і керував щорічною археологічною студентською практикою. Станом на 1994 рік у С. М. Санжарова зберігалися ящики з матеріалами з розкопок багатошарового поселення Слов’яногірськ. Саме тому створення лабораторії дозволяло уникнути зайвих питань щодо зберігання археологічної колекції поза межами музейної установи. 

У 2003 році, коли кількість артефактів сягнула понад 30 тис. одиниць, був створений Археологічний музей Східноукраїнського університету імені Володимира Даля1. У той же час науково-дослідницька лабораторія була перетворена на Археологічний центр «Спадщина». У 2007 році на базі Археологічного центру «Спадщина» спільним наказом Національної академії наук України та Міністерства освіти та науки України був створений Східноукраїнський відділ Східноукраїнського філіалу Інституту археології НАН України, керівником якого було призначено С. М. Санжарова.

Станом на 2014 рік функціонування музею залишалося лише на папері, хоча відповідне приміщення для цього було виділене у 2-му корпусі університету. Величезна кількість артефактів, включно з давніми статуями продовжували зберігатися в археологічному центрі: статуї - на сходах, а ящики з артефактами - на спеціальних стелажах у приміщенні центру. До 2011 року директором музею був Є. Черних. До 2014 функцію директора виконував П. Дубровський, який після захоплення міста росіянами покинув Луганськ. З 2014 року і до сьогоднішнього дня О. Риндич керує центром археології та музеєм.

Починаючи з 2014 року, інформації про діяльність музею або наукового центру немає. У одній з публікацій Луганської міської ради фігурує лише наступна інформація «…накоплено определенное количество материалов, которые требуют обработки, инвентаризации, описания в научных трудах2». 

Колекції музею. Точної інформації про археологічні колекції музею наразі немає. Відомо, що там зберігалися матеріали з досліджень багатошарових поселень. Про деякі з них вдалося знайти певну інформацію про кількість артефактів, що зберігаються в Археологічному центрі: Слов’яногірськ, Кайдащине, Кругле (6184 одиниць), Заозерне-1 (7100 одиниць), Андрієва гірка, Перебійне, Клешня, Черникове-1 (239 одиниць),-2,-3, Серебрянське (1164 одиниць), Серебрянське-2 (399 одиниць), Угольок (31 одиниця), Соснова Роща-1,-2,-3, Гирло Жеребця, Піщане, Підпісочне, Булавине, Міжручейне, Надтерасне. Матеріали з розкопок курганів: Невське, Шкляр (м. Лисичанськ), Желатиновий завод (м. Лисичанськ; 67 одиниць), Привільне, Березове, Лисичанський пивоварний завод, Шипилове (9 одиниць), Новопсковські кургани (Високий ліс, Форпост, Красна гора, Осинівська; 59 одиниць), Сватове тощо. До цього слід додати скарб ливарних форм доби бронзи, який походив з території Дніпропетровської області.  Цю знахідку викупив С. М. Санжаров для експозиції музею. Перед подіями 2014 року експедиція «Спадщина» проводила дослідження поблизу с. Шипілове, яке тоді відносилося до Попаснянського району. Окрім розкопок курганної групи, там же було проведено шурфування території так званої Ставки хана Саме звідси походить 440 мідних і срібних монет та 5 монетних заготовок, а також кілька прикрас. Слід зазначити, що вказані монети були викуплені в місцевого мешканця, який “робив бізнес” за допомогою металодетектора. Під час шурфування жодної монети не було виявлено.

 З огляду на зазначену вище неповну інформацію щодо кількості експонатів, які зберігаються в Археологічному музею СНУ імені Володимира Даля, цифра 30 тис. одиниць, яка була вказана в інформації у Вікіпедії1, не здається неймовірною.

У 2014 році С. М. Санжаров виїхав з Луганська на територію підконтрольну Україні. Провівши деякий час у Старобільському районі, він повернувся в Луганськ, де продовжує викладати в університеті. Пізніше він став часто з’являтися в засобах масової інформації “ЛНР”, де розповідав про «жахи київської хунти». Археологічні розкопки не проводить, але опосередковане керівництво Археологічним музеєм здійснює саме він. 

Враховуючи те, що археологічні фонди музею розташовуються на стелажах у двох великих кімнатах на 3-му поверсі університету, а не в підвальних приміщеннях, ризик їх знищення під час воєнних дій є досить високим. Також не виключається, що в разі відновлення бойових дій безпосередньо в Луганську, С. М. Санжаров може скористатися дружніми стосунками з російськими колегами або представниками музеїв для того, щоб переправити археологічні фонди на територію сусідньої ворожої держави.