Курган знаходиться за 2,4 км у південно-західному напрямку від с. Сонцеве Старобешівського р-ну (Іл. 2).  На історичній мапі Ф. Ф. Шуберта, де топографічні елементи лівого берега р. Кальміус відображені на початковій стадії опрацювання, він відсутній  (Іл.1). Курган входить до державного реєстру археологічних пам’яток. Ділянка, яку він займає, має охоронний статус, що підтверджується даними з публічної кадастрової карти України (Іл. 6). Цей курган розташовується посеред рівної розлогої ділянки, яка плавно знижується до річки. Насип кургану має середні розміри, діаметр становить близько 40 метрів. На протилежному березі р. Кальміус населені пункти відсутні. За 10 км від локації з курганом у західному напрямку до 24. 02. 2022р. знаходилась лінія розмежування підконтрольних уряду України територій та окупованих у 2014 му році гібридними збройними формуваннями Росії районів Донецької області. Ймовірно, поєднання цих факторів й зумовило облаштування представниками незаконних збройних формувань т. зв. ДНР у період після 2015 року тренувального стрільбища на цій ділянці. Щодо цього кургану, то варто зазначити, що ми вперше стикаємося з обставинами, за яких археологічний комплекс тотально та навмисно знищується артилерійським вогнем без будь-якої нагальної воєнної необхідності. Поверхня кургану деформована та виглядає суцільно поритою, дерновий покрив відсутній. По периферії комплекс оточують численні перекопи та грунтові укриття для техніки. Така ситуація в поєднанні з розташуванням археологічного комплексу в межах смуги укріплень другої лінії оборони незаконних збройних формувань т. зв. ДНР  примусила  розширити алгоритм визначення природи незрозумілого на перший погляд стану насипу. Тільки більш ретельний огляд прилеглої місцевості дозволив ясно зрозуміти ситуацію: окрім вогневих позицій, за 0,8 км на схід від кургану та за 0,2 км північніше ми можемо бачити величезну кількість вирв від вибухів, що майже суцільно вкривають поверхню землі, утворюючи пляму не менше ніж 150 м у діаметрі. Це, а також те, що насип кургану лише частково зберігся саме із західного боку, протилежного від напрямку здійснення вогневого впливу, дозволяє впевнено констатувати: причина знищення кургану – тренувальний артилерійський  вогонь незаконних збройних формувань т. зв. ДНР .

Аналіз космічних фотознімків показує, що близько 90 %  площі тіла цього комплексу втрачено.

Окрім того, з цим курганом пов’язаний  факт, який робить провину осіб, відповідальних за руйнацію цього комплексу та прилеглої території, більш тяжкою: на топографічній карті радянського часу місце, де локалізується комплекс, позначено як кладовище(іл. № 8). Відомо, що існувала певна спадкоємність у використанні курганних комплексів населенням цієї території у період  з XVII ст. – до першої половини XIX ст. включно.  Це підтверджується результатами розкопок (1, с.179, 182.) та польових досліджень (іл. 9). Особливістю відображення радянськими топографами локацій, на яких знаходились наразі зниклі населені пункти, та, відповідно, єдиною про них згадкою є інколи збережені на мапах середини ХІХ ст. назви  урочищ та позначки місць розміщення кладовищ. Тож з високою ймовірністю можна припустити, що населення прилеглих хуторів використовувало цей археологічний комплекс або його близьку периферію як цвинтар. На жаль, історія, зробивши віковий оберт, повторилася новою хвилею руйнівних змін, бо більшість місцевих дрібних хуторів припинили існування в період 20 - 40-х років ХІХ ст. внаслідок розкуркулення та руйнацій під час  Другої світової війни. 

Цифрові носії з електронним переліком пам’яток  археології  Донецької області та відповідні картографічні матеріали  були вилучені з відділу археології музею ДОКМ (Донецькій обласний краєзнавчий музей) невідомими озброєними особами влітку 2014 року під час окупації міста Донецьк гібридними збройними формуваннями Росії і наразі офіційно мають статус втрачених. У межах проєкту дистанційного моніторингу ОКС пошкодженим археологічним об’єктам присвоєно внутрішню  умовну нумерацію.