Село Новоіванівка входить до складу Попаснянської міської громади Сіверськодонецького району Луганської області. Відстань від с. Новоіванівки до м. Гірське – 6 км, до м. Попасна – 22 км, до м. Лисичанська – 26 км.

Курган 4 розташований на вододільному плато за 130 м на південний захід від кургану 3. Висота кургану 4 м, діаметр 114 х 40 м. Курган належить до так званих «довгих могил», які є об’єднанням декількох поряд розташованих курганних насипів в один спільний. Такі великі кургани є рідкістю на Луганщині. Більшість курганів на теренах Луганської області не перевищують 3 метрів заввишки та 30 м у діаметрі й датуються добою бронзи (кінець IV – кінець II тис. до н.е.), переважно середнього (XXVII – XXI ст. до н.е.) та пізнього (XVIII – XIII  ст.) періодів. 

Курган місцевого значення. Він є щойно виявленим. У реєстр нерухомих пам’яток археології не занесений.

На теренах Луганської області курганний поховальний обряд з’явився в епоху раннього енеоліту і пов’язується з населенням скелянської культури (друга чверть V – початок IV тис. до н.е.). Саме доба міді (енеоліт) була тим часом, коли на історичній арені на території України з’явилися перші пастухи, а разом з ними і поховальні споруди, відомі в усній народній традиції під назвами могил та курганів. З цього часу вони є невід’ємною частиною степового ландшафту. Але численними вони стали тут за доби бронзи – часу розквіту цивілізацій Давнього Сходу. На теренах Луганщини за доби бронзи ця поховальна традиція пов’язана з населенням ямної (ХХХІІ – ХХV ст. до н.е), катакомбної (ХХVІІ – ХХІ ст. до н.е.), бабинської (ХХІ-ХVІІІ ст. до н.е.) та зрубної (ХVІІІ-ХІІІ ст. до н.е.) культурних спільнот. За поширенням курганного обряду (а отже, й носіїв «курганних» культур доби енеоліту-бронзи) дослідники вивчають міграції індоєвропейських племен обширами Європи та Азії. 

Найбільш численними в луганських курганах є поховання катакомбної та зрубної культур. Є підстави вважати, що збільшення населення в Донецько-Луганському регіоні обумовлено наявністю тут покладів мідних руд, які приваблювали давнє населення. У цьому сенсі курган є більш цікавий тим, що перебуває лише за 30 км від рудопроявів міді в Бахмутській улоговині.

Значно менше в регіоні курганів раннього залізного віку, пов’язаних з кімерійцями (ІХ – VІІІ ст. до н. е.), скіфами (VІІ – ІІІ ст. до н. е.), сарматами (ІІ ст. до н. е. - IV ст. н. е.), а також доби середньовіччя – часу мешкання в регіоні населення булгар, печенігів, торків, половців (VI – ХІІІ ст.). 

Зовнішні ознаки насипів курганів, в т.ч. і їхні розміри, дають підстави припускати час їх спорудження. Серед поховального приданого небіжчиків залізного віку трапляються вироби з дорогоцінних металів. 

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року Збройні сили РФ, включно з 2-м армійським корпусом т. зв. «лнр», просунулися на півдні підконтрольної українській владі частині Луганської області, взявши її під контроль. Незважаючи на те, що в районі Золотого був дуже міцний і надійний укріпрайон, прорив був здійснений з напрямку Горіхове — Тошківка. Зайшли з двох сторін. Одна була направлена на Золоте, а інша частина вийшла на тил, у тому числі й на с-ще Мирна Долина та с. Новоіванівка. Село Новоіванівка та його околиці неодноразово потрапляли під обстріли з мінометів, ствольної артилерії, реактивних систем залпового вогню, авіації Збройних сил РФ. Особливо потужний обстріл с. Новоіванівка відбувся 23 червня 2022 року. 24 червня 2022 року м. Гірське та с. Новоіванівка були окуповані.

За таких умов була порушена південна пола кургану та його охоронна зона. Вирви від снарядів фіксуються за 7 м на північний схід, за 50 м на північ, за 44 м на північний захід від насипу кургану. Діаметр вирв від снарядів від 3 м до 10 м.