Інформація щодо незаконних археологічних розкопок в акваторії Чорного і Азовського морів 2014–2022
Після окупації Криму у 2014 році Російська Федерація незаконно привласнила бюджетну дослідницьку установу «Чорноморський центр підводних досліджень» та перетворила її на основну базу для проведення несанкціонованих підводних археологічних досліджень. Центр створила 2012 року Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (Україна).
Без погодження з Україною, протягом 2014 - 2022 років Міністерство культури Російської Федерації видавало співробітникам вищевказаного Центру дозволи для проведення незаконних археологічних робіт в акваторії Чорного моря. Серед отримувачів таких дозволів фігурують заступник директора бюджетної дослідницької установи «Чорноморський центр підводних досліджень» – Вахонєєв Віктор Васильович, науковий співробітник бюджетної дослідницької установи «Чорноморський центр підводних досліджень» – Павло Андрійович Горбунов. Такі дозволи також отримував співробітник Інституту сходознавства Російської академії наук – Лебединський Віктор Вікторович.
Фахівцям Кримського інституту стратегічних досліджень вдалося дослідити 19 фактів незаконних підводних досліджень, що проводили в акваторії Чорного і Азовського морів упродовж 2014–2022 років.
Під час незаконної діяльності були виявлені нові об’єкти підводної археології. Їхній статус у рамках національного законодавства України не визначений. Серед таких є об’єкти «Корабельна аварія Балаклава I» та «Корабельна аварія Балаклава II», які виявили в акваторії Чорного моря співробітники Інституту сходознавства Російської академії наук та залишки 5 дерев’яних кораблів, знайдених біля набережної Н. Терешкової (м. Євпаторія) у 2016 році. Затонулі судна знаходилися на глибині близько трьох метрів, на площі довжиною 1200 м та шириною 55 м, усі кораблі затонули в різний час і за різних обставин, два з них є купецькими вантажними суднами, які входили до союзницької ескадри часів Кримської війни.
З незаконно досліджених під час розкопок кораблів вилучали значну кількість предметів. Їх внесли до каталогу Музейних предметів РФ, самі кораблі були поставлені на облік і внесені до переліку Об’єктів культурної спадщини РФ. Таким чином, російська окупаційна влада вкотре привласнила культурну спадщину України всупереч міжнародному праву. Так, експедиція т. з. "бюджетної установи "Чорноморський центр підводних досліджень"" провела дослідження біля узбережжя Євпаторії поблизу набережної імені В. Терешкової частини двох затонулих суден, одне з них було ідентифіковано як торгівельний пароплав "Товариства Братів Сінадіно". З торговельного пароплава вилучили керамічний посуд з англійськими таврами та скляні посудини. У 2016 році були проведені незаконні дослідження пароплава "Веста" (друга половина XIX ст.). З нього було вилучено парадний фарфоровий посуд виробництва фабрики Кузнєцова, мідний посуд із камбуза, освітлювальні ліхтарі. Того ж року було проведено дослідження двопалубного товаро-пасажирського колісного пароплава змішаного плавання «Генерал Коцебу», знайденого на заході від півострова Тарханкут на глибині 44 м за межами 12-мильної зони. З судна була вилучена колекція предметів: фрагмент палубної плитки Мінтона, сертифікат Ллойда на якорі та ланцюги, столові посріблені прилади.
В 2018 році було проведено археологічні обстеження транспорту «Boy Federsen», який затонув у 1943 році та німецького вантажного транспорту «Birgit». З останнього вилучено металевий посуд. Також пропонувалося демонтувати та перемістити до кримської філії парку «Патріот» німецьку зенітну установку.
Росія, на відміну від України, не є стороною Конвенції про охорону підводної культурної спадщини 2001 року. Тим не менше, поводження РФ із підводною культурною спадщиною України регулюється Конвенцією ООН з морського права 1982 року та вимогами звичаєвого та договірного міжнародного права щодо захисту культурної спадщини та власності під час збройного конфлікту. І Україна, і Росія є учасницями Конвенції ООН з морського права. Цей міжнародний договір передбачає загальний обов'язок держав охороняти археологічні й історичні об'єкти, знайдені у морі, та співробітничати задля цього (ст. 303.1). Зобов'язання щодо співробітництва є актуальним навіть у ситуації оспорювання (нехай і в результаті порушення міжнародного права) суверенітету над територіальним морем.
Окрім згаданого положення морського права, правові рамки охорони підводної культурної спадщини формують й норми міжнародного гуманітарного права. Так, згідно із ст. 5.1 Гаазької конвенції про захист культурних цінностей, держава-окупант має основоположний наскрізний обов'язок співпраці щодо захисту культурних цінностей. Як окупант Росія повинна здійснювати будь-яку діяльність щодо збереження, не кажучи вже про додаткові дослідження або переміщення, у співпраці з компетентними органами України (ст. 5.1-2 Гаазької конвенції 1954 року). Будь-яке привласнення культурної спадщини забороняється. Ця загальна заборона свавільної та невиправданої апропріації стосується як культурних цінностей, зокрема підводних об'єктів, так і більш широкої категорії державної, муніципальної та приватної власності (норми 40 і 41 звичаєвого міжнародного гуманітарного права, ст. 56 Положення про закони і звичаї війни на суходолі до IV Гаазької конвенції 1907 року). У 2020 році Прокурор Міжнародного кримінального суду зазначила, що свавільна апропріація Росією власності, зокрема культурних цінностей, в окупованому Криму може становити воєнний злочин (п. 278 Report on Preliminary Examination Activities 2020).