Великий Луг — це ділянка нижнього Дніпра, де ліво- та правобережні притоки розливаються, створюючи умови широкої затоплюваної заплави. Ці річкові плавні складаються з двох головних частин, які називають за головними притоками: Кінська та Базавлуцька.

Мандрівники ХІХ ст. завжди відмічають тут озера, острови, де багато лісу, тварин, риби. Таким чином, тут, на площі 2155 км², співіснували разом дві різні екосистеми: сухий степ та заводнений лісостеп. Це впливало на розвиток місцевого населення протягом всіх поколінь. В усній козацькій традиції Великий Луг — це батько всіх козаків.

Лиса Гора — це високий трикутний мис, розташований у південно-східній частині Великого Лугу (Каховське водосховище), над злиттям річок Карачокрак (тат. Чорна річка) з Конкою (Кінські води).

Урочище під назвою Лиса Гора згадується в джерелах з кінця XVIII ст. Етимологія назви пов’язана з описом підвищення без лісу. За різними легендами, гору використовувала нечиста сила під час шабашу; тут був підземний хід та альтанка, де проклятий рід потомства графа Попова зустрічався з чортом. За одним із записів, чорт побіг від цього міста через дитячий сміх (Табл. 1;2;4).

За результатами археологічних та картологічних досліджень, на Лисій Горі було стародавнє прямокутне укріплення. Крім цього, протягом XIX-XX ст. тут існувала ґрунтова дорога через плавні до паромної переправи біля с. Біленьке на правому березі Дніпра. (Табл.1,1; 2.).
Згідно з обліковою документацією, ділянка комплексної пам’ятки зафіксована переважно за частково збереженими культурними шарами та великим скупченням знахідок підйомного матеріалу вздовж лінії берегової смуги р. Дніпро: від лівого берега р. Карачокрак на сході — до лівого берега від б-ки Маячинська на заході (Табл. 2).

У 1989 році рішенням виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів від 22.12.1982 р. № 580 (охоронний № 1369) комплекс археологічних пам’яток Лиса Гора включено до реєстру пам’яток місцевого значення. Наказом Міністерства культури і туризму від 03.02.10 № 58/0/16-10 (у редакції від 16.06.11 № 453/0/16-11) пам’ятка була занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України та отримала охоронний № 4329-Зп.

За результатами спостережень, комплекс археологічних пам’яток Лиса Гора має загальні параметри по Дніпру: довжина – 16,3 км.; ширина – 0,1-2,9 км (Табл. 1). Ділянка складається з двох різних частин: східна Лиса Гора, західна – прилеглі території. Підвищення Лиса Гора (70 м.) —  це компактна трикутна «природна фортеця» (сучасні параметри 2,9х2,4х2,1 км.) з домінантною висотою у скіфський час оточена прямокутним валом.

Прилеглі території пам’ятки розташовані на захід від Лисої Гори (від впадіння б. Маячинська до б. Поляна Злетів (Прогон, Піщана) (Табл. 2;4). Від цього місця починається високий схил другої тераси, який сильно розбитий щільною системою коротких приток (яри, балки, річки). Між ними розташовано пологі підвищення – висоти з підйомами: 105,2; 102,8; 99,7, 88 м. Довжина цієї частини пам’ятки – 13,3; ширина від 100 до 500 м.

З історичної точки зору, Лиса Гора — це одна з окремих ділянок берегової смуги Кінської частини Великого Лугу (Табл. 1-2). За підрахунками Тубольцева О. В., на різних ділянках зруйновано та затоплено від 100-700 м. прибережної території, включаючи високий берег та заплаву р. Кінська (Кінські Води) з притоками. Зафіксовано, що загальна хронологія пам’ятки: від середнього палеоліту (Мис Прибійний) до середньовіччя (Мис Ластівчин, Басанька лівобережна (Грузинка). Переважна кількість різних знахідок пов’язана з високою щільністю поселень, стоянок та могильників ближче до гори. На прилеглій території виходи культурного шару скорочуються та тяжіють до певних балок.

Більшість ділянки комплексної пам’ятки Лиса Гора знаходиться в зоні відповідальності ДП «Василівське лісове господарство» (71600, Україна, Василівський р-н, Запорізька обл., місто Василівка, вулиця Лисогірська, будинок, 2-Г). Після Другої світової війни територію ділянки переважно засадили деревами.

Пам’ятки археології цієї території привернули увагу археологів та краєзнавців після спорудження Каховського водосховища у 1955 р. Внаслідок затоплення почалися безконтрольні активні ерозійні процеси по всій території берега. Через це на різних ділянках уздовж лінії прибою почали збирати численний підйомний матеріал.

На першому етапі краєзнавці та археологи (І. П. Савовський, І. І.Бурцев, О. В. Бодянський, І. М. Шарафутдінова, С. М. Ляшко, С. М. Кравченко) збирали та картографували знахідки відокремлено. Тільки одна пам’ятка розкопана та опублікована – неолітичний Лисогірський могильник (О. В. Бодянський, 1961). На другому етапі почалися щорічні стаціонарні дослідження двох пам’яток: скіфське Лисогірське поселення та скіфський скелянський ґрунтовий могильник. Про пам’ятки публікували різні видання. Робота цих експедицій створила основу для подальшого системного дослідження не тільки окремих пам’яток, а й постійного моніторингу берегової лінії. Про окремі кургани та знахідки поступово публікували в різних статтях. З початку ХХ ст., завдячуючи злагодженій роботі археологів та краєзнавців, вдалося зробити єдину систему із загальних назв місцезнаходжень та GPS-координат. Одним з прикладів можна вважати фіксування 16 уламків з обсидіану.

Колекцію та значення комплексу археологічних пам’яток Лиса Гора важко підрахувати. Окремі великі частини матеріалів знаходяться у фондах КЗ «Запорізький обласний краєзнавчий музей» ЗОР, КЗ «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» ЗОР, Інститут археології Академії наук України, КЗ «Запорізького обласного центра туризму» ЗОР.

На 2011 р., за підрахунками Олега Тубольцева, по всій території пам’ятки Комплекс археологічних пам’яток Лиса Гора (охор. № 4329-Зп) зафіксовано 55 різних пунктів головних зборів знахідок. Серед них тільки 26 мають частково збережений культурний шар.

Досліджені Лисогорське скіфське городище, неолітичний та скіфський могильники залишаються в цьому списку для продовження моніторингу навколо ділянок берега. Згідно з обліковою документацією, 5 великих поселень мають відносно збереженими частини площі пам’яток: багатошарові поселення «Лісництво (Топольки)», «Лиса Гора», Мис Ластівчин», «Мис Прибійний», «Горіховий Гай» та 7 курганів.

Поселення «Ластівчин Мис» розташовано в північній частині мису Лиса Гора, між Мисом Поворот та Мисом Диким (Табл. 2; 4.1). Пам’ятку видно по залишках декількох великих глибоких землянок уздовж берега (Табл. 3,1). Поруч з житлами місцеві краєзнавці в різні часи знайшли дрібні фрагменти керамічного посуду, кам’яний розтирач, уламок рифленої середньовічної амфори та частину афтоба (кумгана). Водолій знайшов та реконструював співробітник КЗ «Запорізького обласного центру туризму» ЗОР Сергій Твердохлєбов у 1984 р. Посуд оприлюднив співробітник Національного університету «Запорізька політехніка», археолог, кан.і.н. Михайло Єльніков (Табл. 3,2). Він пов'язує його з ординським часом, коли традиції ремесла швидко поширювалися та доповнювали одне одного.

У 1986 р-ці під час робити експедиції Інституту археології Національної академії наук України під керівництвом д.і.н. Надії Гаврилюк біля середньовічних землянок знайдено поховання коваля з двома горщиками та великим набором знаряддя для праці: ковальські кліщі, полотно пилки.

Доповнюючи інформацію про ділянку поселення Ластівчин Мис, необхідно додати, що на відстані 1,1 км на схід від останньої землянки під час будівництва старого табору в 1960-х рр., знайдено скарб монет з 117 дирхемів. Зараз вони втрачені. У 2010 році під час сильного падіння рівня води місцевий краєзнавець знайшов новий скарб з 30 монет, його опублікував співробітник Національного університету «Запорізька політехніка», археолог, кан.і.н. Михайло Єльніков.

Знахідка датується періодом 1310-1376 рр. Це час розвитку орди під керівництвом беклярбека Мамая, перед вторгнення Тохтамиша у 1380 р. (Табл. 3,3).
Крім вказаних, до комплексу археологічних пам’яток Лиса Гора (охорон.№4329-Зп.) на території зафіксовано численні знахідки кераміки, монет, прикрас, дзеркал.

Ділянка навколо пам’ятки пов’язана з розташованим на відстані 7,5 км на північ в центрі Великого Лугу великого ординського міста «Великі Кучугури» (Мамай Сарай), яке частково дослідила археологічна експедиція Інституту археології Національної академії наук. Крім цього, на правому березі р. Карачокрак, навпроти Лисої Гори, знайдено та частково розкопано мусульманське поселення та могильник. Він може бути пов’язаний з топонімом Ак-Мечеть (Актар-Мечеть) на мапі відомого італійського картографа Річчі Заносі.

Згідно з мапою хронології війни, під час наступу на Півдні, у березні 2022 року, Херсонська (Каховський р-н.), Запорізької області (Василівський р-н.) окупували російські підрозділи росгвардії (Хронологія війни агентство «Настоящее время» https://www.currenttime.tv; Мапа Deep State https://deepstatemap.live ).

За даними Вікіпедії, у перший тиждень вересня 2022 р. з шести агрегатів Каховської ГЕС функціонували чотири: тобто станція працювала на 2/3 встановленої потужності. Збої роботи греблі було помітно з самого початку війни через неочікуване різке падіння та підйом води протягом 2022-2024 рр.

06.06.2023 р. через воєнні дії зафіксовано повний підрив дамби Каховської гідроелектростанції. Цей злочин називають актом екоциду, здійснений армією Росії.

Внаслідок цих дій рівень води по всій території Каховського водосховища (Великий Луг) почав стрімко падати. За даними Укрінформ, швидкість падіння склала 15 см за годину (uk.wikipedia.org/wiki/Підрив_Каховської_ГЕС). У той час біля м.Запоріжжя зафіксовано максимальне падіння рівня води — до 4,8 м.

Через стрімку та неконтрольовану зміну рівня води проходить руйнація культурних шарів пам'яток. Неможливість моніторингу лінії берега призводить до знищення культурних шарів об’єктів по всіх ділянках Великого Лугу.

Завдячуючи космічним знімкам від 02.10.2024 з супутника Sentinel-2 L2a (сайт https://eos.com) можна підрахувати пошкодження. Ділянка зруйнованих частин пам’ятки поселення «Ластівчин Мис» складає наступні параметри: довжина - 463 м.; ширина - 144 м. (пл.. близько 66672 кв.м.) (Табл. 5).

Партизанський рух «Атеш» опублікував імена окупантів, підозрюваних у теракті. Партизани заявили, що до теракту причетні військовослужбовці 1-го батальйону 205-ї мотострілецької бригади ЗС РФ. Це підтвердив голова РНБО України Олексій Данілов. Повний список цього підрозділу з військових складено та опубліковано (https://www.radiosvoboda.org/a/skhemy-kakhovska-hes-identyfikovani-viyskovi-perekhoplennya/32480831.html ).

28 червня 2023 року журналісти проєкту «Схеми» та агенції «Слідство.Інфо» ідентифікували солдат РФ, які контролювали Каховську ГЕС в момент підриву. Серед підривників називають Арсена Піцхелаурі (позивним «Грузин») та Магомедова Руслана (сержант інженерно-саперного батальйону 205 ОМСБр).