Повномасштабна агресія РФ проти України 2022

Культурна спадщина України довгий час формувалася на культурному прикордонні: від доби бронзи до кінця XV століття тут пролягала межа між кочовиками й осілими землеробами, між XVI і XVIII століттям - між християнським Заходом і мусульманським Сходом, з XIX століття і до середини ХХ століття - між Західною і Східною Європою. Протистояння і взаємодія різних культур сформували комплекс унікальних культурних цінностей, аналогію яких важко знайти в сучасній Європі.

За загальною кількістю пам'яток (понад 170 тис. об'єктів культурної спадщини) Україну можна без перебільшень віднести до країн з багатим культурним насліддям. На обліку місцевих органів влади перебуває понад 140 тис. об’єктів -  пам'яток археології, історії, містобудування та архітектури, монументального мистецтва; а колекції більше ніж 2,5 тис. музеїв та історико-культурних заповідників унікальні та різноманітні. 1,4 тис. міст і селищ та понад 8 тис. сіл мають цінну культурну спадщину. Загалом фонд історичних будівель і споруд у цих населених пунктах перевищує 70 тис. об’єктів. Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Список історичних населених міст і селищ міського типу, в який увійшов 401 населений пункт. 

В Україні є 8 об’єктів, що входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. З них шість – культурних та один природний. До того ж три з них частково перебувають на території інших держав. Так, об’єкти номінації “Пункти геодезичної дуги Струве” частково розміщені також у Норвегії, Швеції, Фінляндії, Росії, Естонії, Латвії, Литві, Білорусі та Молдові; “Букові праліси” знаходяться також в Австрії, Албанії, Бельгії, Болгарії, Іспанії, Італії, Німеччині, Румунії, Словенії, Словаччині та Хорватії; а об’єкти номінації “Дерев'яні церкви карпатського регіону” перебувають також на території Польщі. Ще 16 пам’яток є кандидатами на внесення до списку Світової спадщини.

Один із семи об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО та сім із сімнадцяти кандидатів до Всесвітньої спадщини зараз знаходяться на територіях, тимчасово окупованих Російською Федерацією (в Автономній Республіці Крим, Запорізькій та Херсонській областях), а об’єкти чотирьох номінацій із Попереднього списку кандидатів (в Харківській, Чернігівській, Миколаївській та Одеській областях) зараз перебувають під постійними ракетними обстрілами.

Крім військової агресії, Росія веде війну і на гуманітарному фронті. Знищення та деконтекстуалізація культурної спадщини (заходи з вивчення й популяризації пам'яток представниками країни-агресора на окупованих територіях у відриві від історії, культури та традицій місцевого населення, що призводять до зміни або знищення історичного контексту пам’ятки, спрощень та помилок при інтерпретації та оцінці фактів минулого, що є ознакою колоніального підходу), відлучення від української мови та мови кримських татар, корінного народу Криму, маніпуляція історичними фактами та заперечення автентичності української мови, культури та самого існування суверенної та самодостатньої української нації, а також історичного етногенезу та автохтонності кримських татар на території Криму, використання політтехнологій з метою маніпуляцій, штучне розмежування регіонів України для розпалювання внутрішньодержавної міжрегіональної ворожнечі, використання академічного і суспільного впливу в країнах Європи для зміцнення російського культурного та історичного наративу - це далеко неповний перелік інструментів Росії на гуманітарному фронті проти України. Агресія проти культурної спадщини є ключовим інструментом політики держави-агресора, що веде збройну боротьбу.

Крим 2014-2022

Руйнування культурних пам’яток України Російською Федерацією почалося задовго до повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Ще в лютому 2014 року, свідомо порушуючи принципи та норми міжнародного права, Російська Федерація розпочала збройну агресію проти України. У результаті були окуповані українські території: Автономна Республіка Крим, місто Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей. Збройне вторгнення, а також подальша діяльність окупаційних адміністрацій супроводжуються жахливими злочинами проти життя та здоров’я людей, свободи совісті та переконань, державної, громадської та приватної власності, нанесенням шкоди довкіллю, регіональній та міжнародній безпеці.

Також під загрозою знищення опинилися пам’ятки культурної спадщини, серед яких «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора», об’єкт всесвітньої спадщини, розташований у м.Севастополь. В 2015 році окупаційна російська влада вирішила перетворити  Херсонес, частину історії доби Давньої Греції, Давнього Риму та Великої Романії (більш відомої як Візантія) у розважальний об’єкт із парком, музеєм, театром опери та балету. Під гаслом «модернізації» тут звели трибуни для глядачів, вимостили сучасною тротуарною плиткою доріжки, встановили безліч сучасних електронно-сенсорних пристроїв. Найбільші втрати археологічній спадщині Херсонеса завдали незаконні «розкопки» «під знесення» його передмість  у 2020–2021 рр. Перед російськими археологами постало завдання - очистити ділянку для будівництва розважального комплексу «Новий Херсонес», провідним завданням якого є возвеличення міфу про «колиску православ’я».

Кричущим прикладом знищення культурної спадщини кримських татар, корінного народу Криму,  є так звані “реставраційні” роботи в Бахчисарайському ханському палаці, єдиному у світі зразку палацової архітектури кримських татар і матеріальному свідченню багатовікової історії державотворення й політичної суб’єктності корінного народу України. Роботи, які проводить окупаційна влада,  загрожують знищенню автентичності історичного об'єкту та призводять до його деконтекстуалізації. До речі, Бахчисарайський ханський палац є у двох номінаціях Попереднього списку, його запропоновано до включення в Список всесвітньої спадщини.

Крім того, на території Криму розташовані ще три об’єкти-кандидати: «Комплекс пам’яток Судацької фортеці VI–XVI ст.»; «Торгові пости та укріплення на генуезьких торгових шляхах. Від Середземного до Чорного морів»; «Культурний ландшафт “печерних міст” Кримської Готії» - що піддаються планомірним незаконним археологічним розкопкам.

З 24 лютого 2022 року

Військове вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року через велику кількість злочинів проти об’єктів культурної та релігійної спадщини називають також війною проти української культурної ідентичності.  Незважаючи на сучасне міжнародне, договірне та звичаєве право, Росія продовжує коїти такі ж злочини, які вона робила в Криму ще починаючи з 2014 року, але вже по всій Україні!

Сценарії поводження із українською культурною спадщиною на тимчасово окупованих територіях (частини Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей) повторюють відпрацьований кримський алгоритм - привласнення та деконтекстуалізація. Незважаючи на спротив місцевого населення та небажання співпрацювати із окупаційними адміністраціями, Росія не полишає намірів створити свої проксі на тимчасово окупованих територіях та проводить інвентаризацію культурних цінностей: для цього були захоплені фондові колекції Мелітопольського краєзнавчого музею та Херсонського художнього музею, робляться спроби введення окупаційного управління ними. Є відомості про залучення до цих злочинних заходів і кримських музейників. Музейні кімнати навчальних закладів, присвячені російсько-українській війні з 2014 року, та експозиції про ширшу історію України знищуються. Натомість створюються пересувні експозиції, метою яких є виправдання російської агресії.

Однак, найбільш значних втрат, а часом і цілковитого знищення зазнають культурні цінності в зоні бойових дій та на прифронтових територіях. Такі злочини Російська Федерація часто намагається виправдати начебто наявністю поруч із об’єктами культури військових цілей.

У деяких містах руйнування історичної забудови сягає до 90% (Маріуполь, Лисичанськ, Сівєродонецьк, Рубіжне). У Лисичанську знищено найбільший комплекс бельгійської культурної спадщини, що розташований за межами Бельгії, та налічував більше десяти будівель, зведених у X столітті.

Внаслідок ракетних ударів повністю знищено музеї в Маріуполі, Волновасі, Попасній, Ізюмі, значних втрат завдано культурним цінностям у Харкові, Миколаєві, на півдні Запорізької  області.

Зі знищеного  Маріупольського краєзнавчого музею були вивезені до Донецька вцілілі предмети, серед яких сувій Тори, що належав єврейській громаді міста, і якому було більше ста років, Одночасно з цим тут знищено всі єврейські культові споруди міста.

Також знищені культурні цінності маріупольських греків, які є нащадками кримських греків-урумів, насильно переселених владою Російської імперії з Криму в 1783 році. Музейні предмети, архівні документи, які зберігалися в Маріупольському краєзнавчому музеї і Культурному центрі “Меотида” Маріупольського товариства греків згоріли внаслідок обстрілів, невелику частину вцілілих предметів було вивезено до окупованого Донецька, серед них Євангеліє 1811 року, виготовлене венеційською типографією для маріупольських греків. 

З Маріупольського художнього музею їм. А.І.Куїнджі були викрадені оригінальні роботи Архипа Куїнджі - «Червоний захід», «Осінь», «Ельбрус»  та робота Івана Айвазовського  «Біля берегів Кавказу». Всі вони були вивезені до окупованого Донецька

Внаслідок прямого  удару російської ракети в Харківській області знищено разом з усіма його предметами Національний музей Григорія Сковороди - просвітителя, філософа, поета, одного із видатних українських мислителів XVIII століття.

Через використання ракетних ударів та посилення обстрілів під загрозою опинились культурні цінності майже на всій території України, в тому числі й ті, що внесені в Список всесвітньої спадщини, і ті, що знаходяться в Попередньому списку. Обстріли з боку російських військ загрожували історичному центру Чернігова, який внесено до Попереднього списку у 1989 р. Під час обстрілів міста в березні 2022 року російські літаки неодноразово атакували саме його центр . Під постійними ракетними і артилерійськими обстрілами російської армії, а через те й під загрозою руйнування або й повного знищення знаходяться «Миколаївська астрономічна обсерваторія» (внесена у номінацію Попереднього списку в 2007 році); «Держпром (Будинок державної промисловості)» (м. Харків, 2017). Внаслідок ракетних ударів з боку Чорного моря створюється загроза для об'єктів  номінацій Попереднього списку -  «Тіра — Білгород (Аккерман) — на шляху від Чорного до Балтійського морів» (Одеська обл., 2019) та «Історичний центр портового міста Одеси» (2009).

Фіксуються непоодинокі випадки використання об’єктів культурної спадщини для військових цілей. Багата археологічна спадщина тільки Донецької області, що налічує більше 7000 поховальних курганних споруд (від бронзової доби до Середньовіччя), за інформацією Сергія Теліженка, кандидата історичних наук України, наукового співробітника Інституту археології Національної академії наук України, досить часто використовується російськими військами для будівництва польових укріплень. А територію навколо археологічної пам’ятки “Кам’яна могила” (кандидат до внесення в Список Всесвітньої спадщини)  було заміновано російськими військами. 

Культурні втрати України зараз неможливо точно порахувати. Станом на липень 2022 року Міністерством культури та інформаційної політики України встановлено більше 400 фактів руйнувань і пошкоджень об’єктів культури. Але ці цифри, на нашу думку, значно більші, тому що офіційні дані охоплюють тільки інформацію про нерухомі об’єкти культурної спадщини, які були обліковані, тобто внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток. Але є велика кількість пам’яток, які не було обліковано, й інформацією про них центральний орган виконавчої влади не володіє. Це особливо актуально для археологічної спадщини України. У майбутньому на Україну ще чекатиме складний процес оцінки всіх  непоправних культурних втрат, завданих Російською Федерацією, та  пошук шляхів для їх відновлення.

Автори: Д.Яшний, Е. Аблялімова-Чийгоз, експерти ГО «Кримський інститут стратегічних досліджень», члени Експертної мережі Кримської платформи